ЯМама: про пологовий будинок
У цьому пості напишу про те, де і як я народжувала.
До 11-го тижня я навіть ще не думала про пологовий будинок. Було ще так далеко. В принципі розглядала пологові будинки № 2, 5 та 7.
До 11-го тижня я навіть ще не думала про пологовий будинок. Було ще так далеко. В принципі розглядала пологові будинки № 2, 5 та 7.
Я чула (читала в інтернеті), що цим питанням треба цікавитися десь на 30-му тижні, але вирішила почати питати у знайоимх про їх лікарів і одна з них дуже радила лікаря в пологовому будинку №7. До неї ми і поїхали на перше УЗД. Саме на 11-му тижні, бо для неї перебіг вагітності був дуже важливим для того, щоб знати всю історію вагітної. Так і почала я спостерігатися у лікаря в поліклініці по прописці (спочатку думала, може кудись стати на облік в приватну клініку, а потім подумала, що не буду заморочуватися - поліклініка на Саксаганського) з 13-го тижня і робила УЗД та деякі аналізи з лікарем в пологовому будинку. Аналізи крові здавала в ДІЛА, бо спочатку їздила в міську поліклініку і після того, як мені там сказали, що гемоглобін низький, то я вирішила перепровірити в ДІЛА. Різниця була велика, тому я більше не довіряла безкоштовним аналізам в поліклініці - у них там точно стара апаратура.
Отже про сам пологовий будинок номер 7. Всередині все чисто і я навіть була здивована, що так все прибрано і відремонтовано) Звісно, туалетного паперу в туалеті немає (а походи туди дуже актуальні під час вагітності), тому його треба завжди мати із собою для візиту з лікарем. На вході купують бахіли (2 грн) або можна принести свої. Прийоми у лікаря були іноді безкоштовними, іноді платили 300 грн за прийом + УЗД або 150 грн. Могла просто попросити приїхати з аналізами і подивитися (скринінги), тоді безкоштовно. Якось дивно було. Якби чітко було написана ціна за прийом та за пологи.
На 33 тижні підписали обмінну карту. Написала заяву про те, якого лікаря хочу і поклали 750 грн в картку вагітної (а-ля благодійний внесок в пологовий будинок і про те, що буде окрема палата і не відправлять в іншу лікарню). Наша лікар віднесла документи головному лікарю, а потім нас зустріла і все віддала. То був період, коли вони приймали лише тих жінок, які прописані в місті Києві. Не знаю, чому, але було так.
До передбачуваної дати родів (ПДР) ми ще приходили до лікаря, щоб вона подивилася на аналізи. ПДР мені ставили на 17-те лютого. Приїджаємо ми 14-го і вона мені каже : "У вас раскрытие 1 см, через день-два родите". Ось класно, думаю. У мене завтра день народження, то це буде чудовий подарунок;) Пройшов мій день народження... потім 16-те чило і 17 лютого. А я все чекаю тих переймів. Лікар мені сказала, що я їх точно не переплутаю. Я до сих пір пам'ятаю ті дні - ось начеб-то щось почалося, чи не почалося.. сиджу вночі на кухні на фітболі в інтернеті і рахую проміжки між якимись схожими на перейми відчуттями (звідки ж я знаю, які вони). А потім думаю, що треба ж поспати і на ранок все проходить. 18-го лютого знову приїхали в пологовий будинок. Просиділи в черзі на УЗД 2 години і це для того, щоб сказали, що дитина важить 2900 г і що ступінь зрілості плаценти ІІ. А це були ті жахливі дні в Києві.. і не знаєш, чи зможеш доїхати до пологового будинку, коли дійсно перейми почнуться.
Ну так пройшов 41 тиждень і 24-го лютого знову поїхали на прийом. У мене зранку було відчуття, що начеб-то щось по-іншому відбувається, але подумала, що то просто здається. Приїжджаємо о 16 годині - на крісло (найнеприємніша процедура у мене була саме ця), і лікар каже: "Таня, у вас раскрытие 4 см, вы уже рожаете. Вы вещи взяли?" І тут я розумію, що все залишилося вдома (тому краще все возити із собою). Мене лікар не пустила додому, а чоловік поїхав за речами. Відправили заповняти документи. А потім тітонька зі мною поїхали на поверх, де я повинна була народжувати. У нас була своя родова кімната. Я була приємно здивована. Новий ремонт і навіть фітбол був)) Диван, місце для малечі з вагами і ліжко-крісло.
Так залишили мене в тій кімнаті і кажуть, щоб я рахувала проміжок між переймами. А я не могла зрозуміти, що саме у мене: перейми чи ні. Приїхав вже і чоловік з речами (нам сказали, щоб все в кульках було, а не в сумках - це мені не сподобалось). Врешті решт мені зробили клізму (лікар сказала купити Нормакол) і тут я почала розуміти, що в мене почалися реально перейми. Від анастезії будь-якої я відмовилася, тому дуже втомилася після всього. Десь через півтори години я народила. Лікар та акушерка виконали роботу на чудово.
Після народження Міланки її одразу приклали до мене до грудей (все показали та розказали) і залиши нас десь на годину. Потім повернулася акушерка і зважила дитину. Після того мене відвезли (ходити я не могла одразу, все тіло боліло) на ліжку-каталці (Міланка на мені лежала) у палату.
Палата була нормальна, але ліжко для мене дуже незручне, і я все мріяла поїхати додому. Туалет і ванна кімната ділиться на дві плати, але я ніколи і не бачила, хто там за сусідньою стінкою був. Біля ліжка стояла прозора люлька для дитини, столік для пеленання (нічого м'якого зверху не було, тому я використовувала матрасик з люльки. Невисока вологість і +25 градусів в палаті. Для тата місця немає, тому в першу ніч ми втрьох спали- не спали на ліжку і не виспались. Вранці лікар відправила тата відпочивати додому, а я наступні дві ночі рахувала години до виписки. За ці три дні я навчилася і тримати Міланку і доглядати (іншого виходу просто немає).
Кожного ранку був обхід головного лікаря та медсестер, які зважували дитину та розказували, що з нею робити. Кожного разу то були різні медсестри та іноді їх поради відрізнялися. Одна сказала, щоб ми давала водичку, а інша навпаки, що тільки молоко. Одна сказала закутати Міланку, інша - розкутати.
Харчування:
Три рази на день приносять їжу. Точніше - заходить медсестра і каже, що ось принесли сніданок. Ми ж чекали той сніданок, а виявилося, що треба вийти з палати і в коридорі тобі наливають (насипають) їжу. Тому перший раз я залишилася без сніданку )) Але страви у них смачні. За їжею ходив чоловік або родичі, бо я в основному сиділа і годувала, або спала.
Одного разу навіть запросили на лекцію по годуванню грудьми.
Кожного дня до виписки треба було вести щоденник, де писати температуру малюка, скільки какав і ще щось було. Мене це дуже напрягало, бо в залежності від того, як Мілка була одягнена, то і температура змінювалася.
Інтернет:
є wi-fi безкоштовний, але дуже повільний і з перебоями. Тому можна заплатити 3 грн на добу і користуватися інтренетом.
Грошові питання:
- прийоми лікаря та УЗД (від 150 до 300 грн);
- внесок у розмірі 750 грн;
- і після пологів "грошову подяку" лікарю, у якої з 11 тижня спостерігалася і яка приймала роди. Напряму ми її не питали, так мені сказала знайома, що в них є фіксована ціна. Тому просто дали в конверті наступного дня після пологів. Хоча вона наступні три дні все одно приходила навідувати. Інші знайомі одразу питали про ціну і лікарі їм казали. Це недешево, тому кожен сам вирішує або вибирати лікаря або їхати по швидкій і вже який лікар буде на місці.
Останній день:
Виписували нас в обід. Треба заповнити якісь анкети, але і дають безкоштовно різні підгузники та пральні порошки в міні-дозах. Взяли спеціальні аналізи з пальця на ніжці іпотім я нагодувала(щоб заснула) і пішли вниз.
Висновок:
Все, в принципі, сподобалось. Але це не вдома, тому все одно дуже хочеться поскоріше потрапити до себе. Не сподобалось те, що для тата немає місця, де відпочити. Можливо, я забагато хочу, але то було б дуже класно (треба була брати с собою надувний матрас)) І ще під час виписки всі хотіли запропонувати нам зняти виписку на відео на фото, а ще круглими очима подивилися на тата, коли він не дав "денюжку-благодарность сестричке". І це за те, що якась медсестра (вперше її бачила) просто закутала Міланку і винесли її до тата.
На кінець наше відео: тут нам 2 дні)) Я читала, що у дитини з народження рефлекси хапальні, тому вирішили перевірити)
Отже про сам пологовий будинок номер 7. Всередині все чисто і я навіть була здивована, що так все прибрано і відремонтовано) Звісно, туалетного паперу в туалеті немає (а походи туди дуже актуальні під час вагітності), тому його треба завжди мати із собою для візиту з лікарем. На вході купують бахіли (2 грн) або можна принести свої. Прийоми у лікаря були іноді безкоштовними, іноді платили 300 грн за прийом + УЗД або 150 грн. Могла просто попросити приїхати з аналізами і подивитися (скринінги), тоді безкоштовно. Якось дивно було. Якби чітко було написана ціна за прийом та за пологи.
На 33 тижні підписали обмінну карту. Написала заяву про те, якого лікаря хочу і поклали 750 грн в картку вагітної (а-ля благодійний внесок в пологовий будинок і про те, що буде окрема палата і не відправлять в іншу лікарню). Наша лікар віднесла документи головному лікарю, а потім нас зустріла і все віддала. То був період, коли вони приймали лише тих жінок, які прописані в місті Києві. Не знаю, чому, але було так.
До передбачуваної дати родів (ПДР) ми ще приходили до лікаря, щоб вона подивилася на аналізи. ПДР мені ставили на 17-те лютого. Приїджаємо ми 14-го і вона мені каже : "У вас раскрытие 1 см, через день-два родите". Ось класно, думаю. У мене завтра день народження, то це буде чудовий подарунок;) Пройшов мій день народження... потім 16-те чило і 17 лютого. А я все чекаю тих переймів. Лікар мені сказала, що я їх точно не переплутаю. Я до сих пір пам'ятаю ті дні - ось начеб-то щось почалося, чи не почалося.. сиджу вночі на кухні на фітболі в інтернеті і рахую проміжки між якимись схожими на перейми відчуттями (звідки ж я знаю, які вони). А потім думаю, що треба ж поспати і на ранок все проходить. 18-го лютого знову приїхали в пологовий будинок. Просиділи в черзі на УЗД 2 години і це для того, щоб сказали, що дитина важить 2900 г і що ступінь зрілості плаценти ІІ. А це були ті жахливі дні в Києві.. і не знаєш, чи зможеш доїхати до пологового будинку, коли дійсно перейми почнуться.
Ну так пройшов 41 тиждень і 24-го лютого знову поїхали на прийом. У мене зранку було відчуття, що начеб-то щось по-іншому відбувається, але подумала, що то просто здається. Приїжджаємо о 16 годині - на крісло (найнеприємніша процедура у мене була саме ця), і лікар каже: "Таня, у вас раскрытие 4 см, вы уже рожаете. Вы вещи взяли?" І тут я розумію, що все залишилося вдома (тому краще все возити із собою). Мене лікар не пустила додому, а чоловік поїхав за речами. Відправили заповняти документи. А потім тітонька зі мною поїхали на поверх, де я повинна була народжувати. У нас була своя родова кімната. Я була приємно здивована. Новий ремонт і навіть фітбол був)) Диван, місце для малечі з вагами і ліжко-крісло.
Так залишили мене в тій кімнаті і кажуть, щоб я рахувала проміжок між переймами. А я не могла зрозуміти, що саме у мене: перейми чи ні. Приїхав вже і чоловік з речами (нам сказали, щоб все в кульках було, а не в сумках - це мені не сподобалось). Врешті решт мені зробили клізму (лікар сказала купити Нормакол) і тут я почала розуміти, що в мене почалися реально перейми. Від анастезії будь-якої я відмовилася, тому дуже втомилася після всього. Десь через півтори години я народила. Лікар та акушерка виконали роботу на чудово.
Після народження Міланки її одразу приклали до мене до грудей (все показали та розказали) і залиши нас десь на годину. Потім повернулася акушерка і зважила дитину. Після того мене відвезли (ходити я не могла одразу, все тіло боліло) на ліжку-каталці (Міланка на мені лежала) у палату.
Палата була нормальна, але ліжко для мене дуже незручне, і я все мріяла поїхати додому. Туалет і ванна кімната ділиться на дві плати, але я ніколи і не бачила, хто там за сусідньою стінкою був. Біля ліжка стояла прозора люлька для дитини, столік для пеленання (нічого м'якого зверху не було, тому я використовувала матрасик з люльки. Невисока вологість і +25 градусів в палаті. Для тата місця немає, тому в першу ніч ми втрьох спали- не спали на ліжку і не виспались. Вранці лікар відправила тата відпочивати додому, а я наступні дві ночі рахувала години до виписки. За ці три дні я навчилася і тримати Міланку і доглядати (іншого виходу просто немає).
Кожного ранку був обхід головного лікаря та медсестер, які зважували дитину та розказували, що з нею робити. Кожного разу то були різні медсестри та іноді їх поради відрізнялися. Одна сказала, щоб ми давала водичку, а інша навпаки, що тільки молоко. Одна сказала закутати Міланку, інша - розкутати.
Харчування:
Три рази на день приносять їжу. Точніше - заходить медсестра і каже, що ось принесли сніданок. Ми ж чекали той сніданок, а виявилося, що треба вийти з палати і в коридорі тобі наливають (насипають) їжу. Тому перший раз я залишилася без сніданку )) Але страви у них смачні. За їжею ходив чоловік або родичі, бо я в основному сиділа і годувала, або спала.
Одного разу навіть запросили на лекцію по годуванню грудьми.
Кожного дня до виписки треба було вести щоденник, де писати температуру малюка, скільки какав і ще щось було. Мене це дуже напрягало, бо в залежності від того, як Мілка була одягнена, то і температура змінювалася.
Інтернет:
є wi-fi безкоштовний, але дуже повільний і з перебоями. Тому можна заплатити 3 грн на добу і користуватися інтренетом.
Грошові питання:
- прийоми лікаря та УЗД (від 150 до 300 грн);
- внесок у розмірі 750 грн;
- і після пологів "грошову подяку" лікарю, у якої з 11 тижня спостерігалася і яка приймала роди. Напряму ми її не питали, так мені сказала знайома, що в них є фіксована ціна. Тому просто дали в конверті наступного дня після пологів. Хоча вона наступні три дні все одно приходила навідувати. Інші знайомі одразу питали про ціну і лікарі їм казали. Це недешево, тому кожен сам вирішує або вибирати лікаря або їхати по швидкій і вже який лікар буде на місці.
Останній день:
Виписували нас в обід. Треба заповнити якісь анкети, але і дають безкоштовно різні підгузники та пральні порошки в міні-дозах. Взяли спеціальні аналізи з пальця на ніжці іпотім я нагодувала(щоб заснула) і пішли вниз.
Висновок:
Все, в принципі, сподобалось. Але це не вдома, тому все одно дуже хочеться поскоріше потрапити до себе. Не сподобалось те, що для тата немає місця, де відпочити. Можливо, я забагато хочу, але то було б дуже класно (треба була брати с собою надувний матрас)) І ще під час виписки всі хотіли запропонувати нам зняти виписку на відео на фото, а ще круглими очима подивилися на тата, коли він не дав "денюжку-благодарность сестричке". І це за те, що якась медсестра (вперше її бачила) просто закутала Міланку і винесли її до тата.
На кінець наше відео: тут нам 2 дні)) Я читала, що у дитини з народження рефлекси хапальні, тому вирішили перевірити)
Comments
Post a Comment