ЯМама: ходить сон коло вікон...

    Скажу відверто: коли я тільки вирішили завести блог і писати про деякі моменти з народження Міланки, то думала, що про сон я не буду нічого писати, бо на той час у нас була просто катастрофа з цим. Але настав час, коли треба було щось змінювати, бо інакше б я не витримала, бо нормально спати ніхто з нас, окрім тата, не міг.  Тому я хочу поділитися соїм досвідом і своїми помилками. Можливо, комусь стане в нагоді. 

    Звісно, кожна дитина по-своєму унікальна  і однакових дітей немає. Хтось із самого народження засинає добре, а хтось часто прокидається і плаче.

    Розкажу нашу історію. Народилася Мілана і переплутала день з ніччю. Я пам'ятаю, що у пологовому будинку мені лікар казала, що вона має спати у своєму ліжечку, але зрештою в першу ніч ми втрьох (я, тато та Мілана) спали на одномісному незручному ліжку. Я поклала її до себе і протягом всієї ночі доводилося  казати "ш-ш-ш" або давати цицю, бо вона весь час вовтузилася і хникала. Щоб налагодити режим доводилося просто її класти біля себе вночі і казати ш-ш-ш, тримати за ручку. Світло не включати. Так начеб-то все налагодилося. Перший місяць взагалі класний був - спала собі де тільки хочеш - у всіх по черзі на руках вдень, а вночі я  клала її біля себе, бо сил в мене не було вставати і ходити до ліжечка. Також декілька разів просто по дому у слінгу з нею ходила, поки вона спала.

    Під час вагітності я прочитала різні статті та книжки і була налаштована на сумісний сон з Міланкою із самого народження. Виявилося, що так було комфортно всім. Але тут ось і  була моя помилка і навіть не в тому, що ми разом спали, а в тому, як я привчила її засинати. Засинала вона з груддю у роті. Соску я не хотіла в перший місяць давати, а потім Мілана взагалі її не брала. Тепер я іноді думаю, що було б добре, щоб вона її брала для того, щоб заснути.

    Так ось, я зрозуміла (лише тепер, і на жаль, знайшла потрібні відео та статті запізно), що із самого народження треба розмежувати сон та їжу дитини. Я ж думала, що якщо ж хочеш спати, то втомишся і заснеш. Це правило з нами не працює, і я тепер знаю, що навчити дитинку засинати - це одне з найголовніших її потреб. Це потрібно не мамі, а найбільше малюку, бо від того він сам буде потім страждати, бо буде втомлений, а не зможе заснути. І коли він капризує і вимагає маму, то я тепер розумію, що то малеча хоче спати і іншого способу, аніж з груддю у роті, не знає...

    З народження Міланки я багато читала про те, що ось всі старші люди кажуть "привчиш на руках носити весь час, а потім не злізе з тебе", "треба щоб дитина в своєму ліжку спала сама із самого народження". Я ж хотіла, щоб Міланка була щасливою і отримала від мене всю любов та підтримку. Але якби на той час мені хтось сказав просто, що треба її НАВЧИТИ засинати самостійно (замість "привчити до себе"), то я б по-іншому діяла. Мілана засинала завжди біля мене, коли їла.    
    Спочатку було все добре, але потім почалося дуже неприємна річ - вона асоціювала мене вже не тільки як їсти - спати, але й пограти. Тобто начеб-то і хотіла спати, але не могла заснути. Вона взагалі у нас із самого народження вдень мало спала. Коли я виходила на вулицю, то в мене було таке відчуття, що всі діти нормально сплять на вулиці, а наша листочки роздивляється,  а потім вимагала мене, щоб заснути. Вночі ближче до 9-го місяця картина була схожа на це відео (під час вкладання ввечері та після 5-ої ранку)) тільки тут соска, а у мене груди) 

    Може у когось є сили та витримка, але в мене вже здавали нерви і сили. Із самого початку вкладала спати тільки я вночі, а як найпростіше мені це зробити? Дати цицю. Ну і в цьому була моя помилка.

    Тому я б дала наступні поради:

- розмежувати годування та вкладання спати. Думаю, що варто все ж легко пеленати, співати пісеньку або просто казати "ш-ш-ш-ш", колихати. Або ж дати соску і давати її тільки, коли ви вкладаєтесь спати. Зробити певний ритуал, щоб дитинка розуміла, що зараз час спати;

- нехай тато теж з самого народження вкладє спати або бабуся чи дідусь; 

- вкладати в ліжечко (поруч зі своїм ліжком), щоб дитинка не чула запах молока і могла довше поспати. Нехай це тільки на початку ночі буде, а потім ви вже її до себе візьмете в ліжко. Просто починати вчити засинати її без вашої циці (у мене це найголовніше завдання було). Вдень або у слінгу або в колясці і теж, щоб заснула при колисанні або у колясці закутаною;

- зробити ритуал вкладання (із самого народження), потім можно щось додавати або забирати;
- вкладати спати у визначені години (не із самого початку, але підлаштовуватися під дитину). І це потрібно навіть не мамі, а малюку, бо так він буде знати, що скоро піде спати. Я взагалі зрозуміла, що діти люблять розпорядок дня - так вони почувають себе у безпеці. А якщо і хочуть спати, а не можуть, то починаються капризи і мама не знає, в чому справа. А справа може бути лише в тому, що дитинка хоче спати!

    

    А ще ось такий цікавий спосіб. Я зараз (13 місяців) іноді просто проводжу рукою по обличю і вона швидше засинає.

    А тепер ще напишу, як ми вийшли з тої ситуації, коли ніхто спокійно не міг спати вночі. Я думаю, що якби і я, і Мілана висипалися, то я б не почала шукати способу навчити її засинати самостійно. Але треба було змінювати цю ситацію.
    Довелося використати метод Фербера. Хтось вважає це жахливим методом, але на той час я думала, що то єдиний спосіб, бо дитина засинала лише з цицею  у роті. І якби ж ще просто засинала, а не повзала по мені, щипала, вставала (був період, коли вона почала повзати, вставати). Вдень взагалі були істерики і мені доводилося колихати дуже активно, щоб хоч якось заспокоїти і щоб вона заснула. Тобто вона взагалі не могла заснути спокійно, а тому капризувала.
    Сказати, що було важко, то нічого не сказати. Було дійсно морально важко і мені, і Мілані. На щастя у нас вже був режим відходу до сну (купання, вечеря, книжки дивилися-читали, складали іграшки, закривпли штори та вимикали світло). Тому вона розуміла що треба йти спати. Треба переконатися, щоб малеча була дійсно втомлена! Краще починати з нічним вкладанням. Був плач, я заходила, як і писали по хвилинах, і в перший день вона вперше заснула, але то від втоми. Коли вона прокинулась ще раз вночі, я її забрала до себе в ліжко. Весь процес я не буду описувати. Дійсно було важко, і це не через три-шість днів, як пишуть, вона почала ідеально засинати. І ще один важливий момент - покажіть, що в ліжечку не страшно, тому просто вдень можете посадити туди малюка і погратися з ним. Я не завжди так радикально діяла, хоча можливо і варто було.
    Результатом стало те, що Мілана почала краще висипатися і в неї був кращий настрій вдень.
 Був період, коли я просто дуже інтенсивно колихала ліжечко і притискала її животом до ліжка, і так вона засинала(був крик, але що ж я хотіла  - для неї це було щось нове і тому вона плакала). Потім ми навчилися засинати в колясці самі (теж було нелегко, але я розуміла, що роблю правильно).

Моменти засинання в колясці:
- виберіть гарну модель коляски! Це дуже важливо. У нас перша коляска була дуже незручна і від того страждала і я, і Мілана. У кого дитина засинає в слінгу, взагалі класно, але нам з тим не дуже пощастило, бо в слінгу вона не любила сидіти довго, і треба із самого народження привчати там засинати.
- коли на вулиці тепло і вже у комбінезон не закутаєш, то треба зробити так, щоб зі всіх сторін малюка оточувала якась ковдра або пелюшки, щоб вона відчувала себе у безпеці, як було в животику у мамі.
- у нас спочатку засинала обличчям до мене, а от в колясці-тростинці вже і обличчям від мене, хоча я переживала, що не зможе заснути;
- треба робити погойдуючі рухи і казати "ш-ш-ш" або щось наспівувати "а-а-а";

Основні моменти, на які варто звернути увагу при виборі коляски:
- великий капюшон (дуже великий - це важливо, особливо влітку, коли палає сонце.
- ширина колес така, щоб ви могли в'їхати у ліфт з коляскою. Повірте, це дуже важливо, бо я психувала, коли мені доводилося знімати колеса, щоб заїхати у маленький ліфт.
- коляска має бути закритою зі всіх сторін (і прогулочний варіант теж) Подумайте самі - як ви хотіли заснути? щоб ніде не дуло і все було захищено.
- коляска має бути не білого кольору, бо на сонці всередині все буде світло, і хіба так комфортно спати?
-краще, щоб у прогулочній моделі не спинка нахилялася вниз, а вся конструкція. Бо в нас Мілана психувал, коли з-під неї вниз опускалася спинка.
- в прогулочній моделі має бути бортик, за який дитинка може триматися, а також це додатковий захист від випадання.
 Зрозумівши всі помилки першої коляски, ми нарешті знайшли дуже гарний варіант прогулочного візка - тростинки - я ним дуже задоволена (Silver Cross Micro) і Міланка теж!)). Я шукала компактний для подорожі, легкий, вузький, з великим капюшоном та з бортиком.

Можливо хтось читає і розуміє, що в них такого взагалі не було, але я хочу поділитися з тими, у кого такі проблеми є.
    Коли вона почала засинати сама, то я вже перестала її залишати саму в кімнаті. У нас випрацювався інший режим:
- купання;
- вечеря;
- читаємо-дивимося книжки;
-ходимо на горщик (по можливості саджаю її, щоб до самого ранку вона не було мокра і спалося комфортніше). Був час, коли вона сама плакала і просилася на горщик перед сном;
- закриваємо штори і вимикаємо світло;
- ідемо у ліжечко (десь о 19-20 годині). До 13-ти місяців засинала на ручках, а потім перекладали у ліжко. В 13 місяців почала сама проситися у ліжко. Буває час, коли там починає гратися  в "ку-ку" або вставати і тоді іноді доводиться виходити на хвилину дві за двері. Стоїть крик, але коли повертаюся, одразу лягає спати.
 Зараз вночі я все одно ще ходжу до неї вночі (два-три рази) годувати, бо тато не може вже вкласти вночі і вона хоче маму. У нас під  ліжком є куточок з подушками, де я її годую і іноді так і засинаємо разом. Звісно до кінця я не висипаюся, але я ціню ці моменти, коли вона лежить біля мене така маленька... Хоча практика показує, що краще її все ж перекласти до ліжка, бо були періоди, коли вона прокидалася під ранок біля мене і вже не могла заснути, хоча була сонна і могла б ще поспати. Тому я тим сами їй заважаю спати довше. Звісно, бувають дні, коли я два чи три рази приходжу в дитячу кімнату, але треба визнати, що все частіше, вона почала спати набагато довше і може тільки під ранок прокинутися.

    І що найголовніше - це те, що тепер не тільки я можу вкладати її спати, а тато чи бабуся. І це дуже класно.

    Сон - це дуже важливий фактор щасливої дитини. Це я на власному досвіді зрозуміла. Коли малюк народжується, то завдання мами навчити його спокійно засинати. Приділяйте багато уваги та любові вдень, а вночі нехай малюк гарно буде висипатися!
 Я дуже сподіваюся, що мій власний досвід та відеороліки допоможуть зі сном ваших малюків)

Солодких снів!